Стаття

Ольга Клюваченко, вчитель початкових класів

Ірина Чмут,  вчитель початкових класів

Наталія Загоруйко, вчитель початкових класів

Комунального закладу  „Навчально-виховне об’єднання  І-ІІІ ступенів”

Науковий ліцей  Міської ради міста Кропивницького Кіровоградської області”

Постановка проблеми.  Ім'я В. О. Сухомлинського відоме і популярне в усьому світі, зараз не зустрінеш учителя, вихователя, який був би не знайомий з його педагогічною спадщиною.  

Про впровадження ідей видатного українського педагога – вченого і практика ми чуємо вже багато років. Проте,  коли було опубліковано концепцію «Нова українська школа» виявилося  що майже в кожній формулі ідеї Василя Сухомлинського. У павлиського вчителя немає жодного аспекту в системі навчання і виховання, якому не було б приділено потрібної уваги.

 Педагог започаткував у системі освіти педагогіку людинознавства ,що вирізнялася гуманістичними ідеями від попередніх періодів, розвивав ідеї дитиноцентризму та природовідповідності, природи як чинника формування особистісно – суспільних якостей школярів; зв’язку школи з родинами; виховання в праці. В умовах розбудови сучасної національної школи в Україні освітяни все більше скеровують свої погляди до творчого доробку видатного педагога-гуманіста В. О. Сухомлинського.

Аналіз наукових джерел свідчить про те , що нові стратегії розвитку школи в Україні українські вчені розглядають через призму ідей В.Сухомлинського. Численні дослідження проведені    вітчизняними та зарубіжними науковцями, серед яких М. Антонець, І. Бех, О. Білюк, А. Богуш, В. Деркач, В. Завіна, Б. Кваша, Г. Калмиков, В. Кузь, В. Майборода, А. Розенберг, В. Риндак, О. Я. Савченко, О. В. Сухомлинська, Х. Франчос і М. Ціандзі, В. Іфферт, Р. Штайник, Е. Гартман, М. Библюк, С. Лашин, Л. Мілков, А. Кокеріль та ін. Досвід О.Сухомлинського в сфері загальної педагогіки вивчали: А. Нісімчук, С. Мельничук, І. Божко, В. Ягупов.

Мета статті -  висвітлення внеску В.Сухомлинського  у становленні  та розвитку новаторських ідей задля виокремлення значущих теоретичних положень і практичних доробків, що можуть бути  адаптовані в сучасному освітньому просторі.

Починаючи з 2018 року в Україні запроваджується до реалізації
концепція «Нової української школи». Основною ідеєю цієї концепції є думка про те, що найбільш успішними на ринку праці в найближчій перспективі будуть фахівці, які вміють навчатися впродовж життя, критично мислити, ставити цілі та досягати їх, працювати в команді, спілкуватися в
багатокультурному середовищі та володіти іншими сучасними вміннями.

Формула нової школи складається з дев’яти ключових компонентів, які,
як не дивно дуже чітко збігаються з ідеями Василя Сухомлинського, які були
озвучені багато років тому і для багатьох педагогів не є новими.
Головною метою освітнього процесу В.О.Сухомлинський вважав всебічний розвиток особистості. Одним із основних положень у системі поглядів педагога на сутність процесу є положення про неповторність кожної дитини. «Кожна людина неповторна. Саме з цього ми повинні виходити у практиці своєї виховної роботи», або: «Людська індивідуальність дитини неповторна», - стверджував він у своїх працях. У своїй книзі «Сто порад учителеві» Сухомлинський писав про те, що дитина є істотою, яка мислить, пізнає світ не тільки навколо себе, але ще і пізнає самого себе. При чому це знання приходить не тільки розумом, а й серцем.

У його педагогічній системі категорія особистості займає центральне
місце. Дитина - це активний і самодіяльний індивід, який не «вчиться на
дорослого», а живе повноцінним і цікавим життям. Дитина - це розвиваюча
система індивідуальних якостей (характеру, темпераменту, розуму, інтересів,
бажань, почуттів) в єдності з соціально економічними відношеннями, тобто
через школу, сім'ю, вулицю, друзів, працю. Кожна дитина - це цілий світ, світ, що не відкритий і не досліджений. [2, c. 346]
Концепція «Нової школи» пропонує нам орієнтацію на потреби учня в
освітньому процесі, дитиноцентризм. Нова українська школа буде працювати
на засадах особистісно-орієнтованої моделі освіти. У рамках цієї моделі школа максимально враховує права дитини, її здібності, потреби та інтереси, на практиці реалізуючи принцип дитиноцентризму.
Освітню діяльність буде організовано з урахуванням навичок XXI
століття відповідно до індивідуальних стилів, темпу, складності та навчальних траєкторій учнів: від комунікативних типів завдань (знайти спільну мову з друзями, учителями, однокласниками, батьками, незнайомими людьми) до творчих (креативно-інноваційних).
У навчанні будуть враховані вікові особливості фізичного, психічного і
розумового розвитку дітей. Для цього запроваджується двоциклова організація освітнього процесу на рівнях початкової та базової загальної середньої освіти.
Дітей навчатимуть справлятися зі стресом та напругою. Педагогічні
задачі вирішуватимуться в атмосфері психологічного комфорту та підтримки.
Нова українська школа буде розкривати потенціал кожної дитини. [1, c. 18]
Сухомлинський всебічно розкрив роль і значення школи як об'єктивного
фактора виховання особистості. Школа - це місце, де дитина повинна відчувати щастя, повноцінність свого духовного життя, радість праці і творчості. До школи він підходить діалектично - від «школи під голубим небом», школи природи, чуттєвого, емоційно-конкретного сприйняття світу до школи як джерела духовності, культури, моральних цінностей, місця розв'язання протиріч і конфліктів. [2, c. 159] Концепція «Нової школи» пропонує нам сучасне освітнє середовище, яке забезпечить необхідні умови, засоби і технології для навчання учнів, освітян, батьків не лише в приміщенні
навчального закладу.

В. Сухомлинський розглядає середовищний підхід до освіти дітей як комплекс взаємопов’язаних компонентів, а не просто як сукупність частин, що їх оточують. Сухомлинський відносив до нього і найближчий до дитини світ — школа, клас, учитель, батьки, і віддалений у часі і просторі — село (місто), країна, природа, світ праці, культурно-історичні реалії. Особливого великого значення надавав Василь Сухомлинський природі як виховному засобу. «Я прагнув до того, щоб перед тим, як відкрити першу книжку, прочитати по складах перше слово, діти прочитали сторінки найпрекраснішої в світі книги – книги природи», – наголошував педагог. – «… Кожна мандрівка в природу – урок мислення, урок розвитку розуму». Природа – це джерело доброти. Вивчення її – це засіб виховання у маленької людини гуманності, моральності, сердечності, чуйності та інших загальнолюдських цінностей. Лише таким ставленням до природи можна виховати в дитині світлі, добрі почуття, виховати таке ставлення до природи, що перетворює знання морально-етичних норм і правил на внутрішнє надбання людини.

В.О.Сухомлинський говорить про велику силу природи і слова у розумовому вихованні  дітей, бо вона – основа розумового, морального, естетичного і патріотичного виховання. „Природа – величезної ваги виховний фактор, що накладає свій відбиток на весь характер педагогічного процесу”, - писав наш видатний земляк. 

В своїй роботі ми використовуємо всі освітні середовища. Проводимо уроки на природі, подвір’ї школи , екскурсії. Найбільше дітям подобаються  уроки милування природою. «Зустріч з берізкою», «Танок осінніх листочків», «Фантазії каштанчика»,  « Сніжинка на моїй руці» - це спілкування дитини з природою , на якому вона вчиться милуватися красою природи, бережно ставитися до неї, збагачує свої знання про оточуючий світ, співставляє, спостерігає та робить висновки про свої вчинки та дії інших людей.

Концепція «Нової української школи» пропонує нам педагогіку
партнерства. В основі педагогіки партнерства – спілкування, взаємодія та
співпраця між учителем, учнем і батьками. Учні, батьки та вчителі, об’єднані
спільними цілями та прагненнями, є добровільними та зацікавленими
однодумцями, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат.

Василь Олександрович включив до числа активних педагогічних впливів
на підростаюче покоління сім'ю.    Вибудувував свою виховну систему на принципах етнопедагогіки, в якій образ матері посів значне місце. «Морально вихована людина починається з безкорисливої і щедрої любові до Матері» - вважав видатний педагог.
Матір у нього випромінює любов, чуйність та повагу до дитини; матір — джерело загальнолюдських цінностей, чеснот, Берегиня.

В своїй роботі ми користуючись принципом партнерства та ідеями В. А. Сухомлинського,  намагаємось глибше залучати батьків до освітнього процесу.

Проводимо свята, бесіди, зустрічі, що сприяють вихованню любові до матері, сімї, родини в цілому. Також знайомимо батьків з новітніми технологіями в освіті , ефективними аспектами виховання дітей та ін..

Величезного виховного значення Василь Олександрович надавав слову,
його ролі в духовному світі дитини. Головне завдання вчителя, за переконанням В.О. Сухомлинського, — це виховати в дитини любов до рідної мови. Вчитель повинен зробити рідне слово основою духовного світу дитини. Адже рідна мова — одна-єдина на все життя, тому треба знати, берегти, збагачувати її.

В.Сухомлинський учив дітей замислюватися над словом: що воно означає і коли його краще вживати. Для цього вже в початкових класах учні мали записну книжечку — «Словесну скриньку». До неї занотовували слова, які здавалися цікавими чи незрозумілими. Вчитель потім пояснював дітям значення або емоційне забарвлення слова.

Ми також реалізуючи ідеї видатного педагога – ведемо словнички словникових, незрозумілих для дітей слів. За НУШ – розміщаємо слова на     « стіні слів».

          В.О.Сухомлинський безмежно вірив у виховну силу книги; вважав, що коли з дитинства невиховано любові до книги, коли читання не стало духовною потребою дитини на все життя, то вже в отроцтві її душа  стане порожньою.

Тому перед нами , вчителями, стоїть одна з важливіших проблем сучасності – в середовищі комп’ютерних гаджетів привити любов дітей до книги. Проведенням бібліотечних уроків, створенням куточків для читання, відвідуванням зустрічей з  сучасними письменниками , ми намагаємось розкрити дітям чарівний світ книги.

Концепцією «Нова українська школа» передбачено перехід зі знаннєвої системи освіти до компетентнісного навчання. Цю ідею ми знаходимо у працях нашого видатного земляка. Педагог радив не обтяжувати дитину лавиною знань про предмет, а вміти відкрити перед нею в навколишньому світі щось одне, але так, щоб залишилось щось недомовлене, щоб дитині захотілося ще і ще повернутися до того, про що вона дізналася. Саме здатності школяра до знаходження невідомого у відомому, незвичайного у звичайному, до постановки запитань, які фіксують невідоме, виступають як ланка народження проблеми, як етап з якого починається розгортання розумового пошуку, В. Сухомлинський надавав великого значенні у формуванні творчої активності дитини.

Сухомлинський говорив, що провести урок є досить непросто, це
потребує великих зусиль і творчості педагога. Якщо ж творчо працює педагог, то і творчо будуть працювати діти. Підтвердження цих слів ми можемо знайти у багатьох працях Сухомлинського. Закоханий у свій предмет, Василь Олександрович спонукав і підтримував прагнення вчителів підвищувати свій рівень професійної майстерності. Він писав, що «школа може дати учням міцні і глибокі знання лише при тій умові, коли кожен учитель безперервно удосконалює свою педагогічну майстерність».
В основі Концепції - творчий та відповідальний вчитель, який постійно
працює над собою.
Суттєвих змін зазнає процес і зміст підготовки вчителя. Учителі
вивчатимуть особистісно-орієнтований та компетентнісний підходи до
управління освітнім процесом, психологію групової динаміки тощо. У зв’язку з цим варто говорити про нову роль учителя – не як єдиного наставника та джерело знань, а як коуча, фасилітатора, тьютора, модератора в індивідуальній освітній траєкторії дитини. Учитель отримає право вибору місця і способу підвищення кваліфікації, як передбачено проектом Закону “Про освіту”. [1, c.
16]

Світ професіоналізму українського гуманіста надзвичайно глибокий і багатогранний. Його психологічні ідеї, творчі доробки постійно осмислюються як науковцями так і вчителями-практиками. Вони витримали випробовування життям, знайшли творче застосування в практиці і по праву можуть слугувати основою навчально-виховного процесу нової української школи. Психолого-педагогічна спадщина В.Сухомлинського багатоаспектна, її пронизує проблема проектування людини, яка ґрунтується на ідеї всебічного розвитку особистості. Ця ідея залишається актуальною і сьогодні. Варто, щоб кожен учитель пам’ятав твердження В. Сухомлинського про те, що педагогічна теорія розвивається доти, доки вона живе, збагачується й удосконалюється в досвіді, в новаторській праці тисяч педагогів. Він мріяв, щоб кожен педагог був не просто «споживачем» педагогічних знань, а дослідником і раціоналізатором, творцем. Саме цього вимагає від нас час, саме такі завдання ставлять перед нами учні Нової української школи, саме такі можливості відкриває перед нами реформування освіти.